общение, помощь, советы по проблемам участников ликвидации катастрофы на ЧАЭС и пострадавших от неё, и др. техногенных катастроф

ПРОЕКТ
Вноситься
Кабінетом Міністрів України
ЮМ. АЗАРОВ
“ ” 2011 р.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про гарантії держави щодо виконання рішень суду
____________________________________________

Розділ I
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ
Стаття 1. Загальні положення
1. Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання рішень суду та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі — рішення суду), з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
2. Терміни вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України “Про виконавче провадження”.
Стаття 2. Обсяг гарантій держави
1. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі — державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється в порядку, встановленому законодавством (далі — юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб — відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі і передані до їх статутного фонду.
2. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Стаття 3. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу
1. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
2. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
3. У разі коли стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п’яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.
Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у строки, що визначені частиною другою цієї статті, перебіг яких починається з дня отримання стягувачу повідомлення з Державної казначейської служби України.
4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.


Стаття 4. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи
1. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. У разі коли рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
3. Протягом десяти днів з моменту встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пунктів 2—4 частини першої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження”, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, визначеного частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
4. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, про порядок виплати з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.
5. Кошти, перераховані на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.
6. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним надісланням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
7. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на Державну казначейську службу України з одночасним надісланням повідомлення такому органу.
8. Протягом десяти днів з моменту перерахування коштів державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані відкрити рахунки в органах Державної казначейської служби України та проводити розрахунки виключно з цих рахунків.
Стаття 5. Компенсація
1. У разі коли Державною казначейською службою України протягом трьох місяців не перераховано кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі 0,3 відсотка річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.
3. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення Державної казначейської служби України про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України.
4. У разі коли кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка Державної виконавчої служби України протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стаття 6. Відповідальність та відшкодування збитків, завданих державному бюджету
1. Кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.
Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії яких призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.
2. За поданням органу Державної казначейської служби України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.
У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу злочину в діях зазначених осіб.
За результатами службового розслідування державні органи та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.
3. У разі встановлення в діях службової особи державного підприємства або юридичної особи складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи прокуратури за поданням органу Державної казначейської служби України звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.
Після виконання рішень суду відповідно до цього Закону за поданням органу Державної казначейської служби України державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу злочину.
За результатами службового розслідування органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів державними органами у місячний строк можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до службових осіб державних підприємств, винних у завданні збитків.
Стаття 7. Особливості виконання рішень про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна
1. Виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. У разі коли рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Розділ II
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 10, ст. 77; 2005 р., № 2, ст. 31).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину четверту статті 22 Закону України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 526; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2009 р., № 31, ст. 455) викласти в такій редакції:
“Працівникам міліції та членам їх сімей надається знижка по оплаті жилої площі, комунальні послуги, а також паливо в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
2) частину четверту статті 49 Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:
“Слідчі прокуратури забезпечуються жилою площею місцевими органами влади в першочерговому порядку. Їм також надається знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
3) у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами):
у статті 20:
у частині першій:

пункт 4 викласти в такій редакції:
“4) позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
у пункті 26 слова і цифри “гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 11, 15, 19 і 28 частини першої та частиною другою цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 21:
пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
“2) першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України; ”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20, пунктами 4, 5 і 9 частини першої), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 22:
у частині першій:
пункт 2 викласти в такій редакції:
“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;

в абзаці другому пункту 6 слова і цифри “виплата стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплата підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 13 викласти в такій редакції:
“13) особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, — надання пільг, передбачених пунктом 18 статті 20, а також першочергове пільгове надання санаторно-курортних путівок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 14 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 23:
пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 4 частини першої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 30:
у частині першій:
пункт 5 викласти в такій редакції:
“5) безоплатне забезпечення потерпілих дітей санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок строком не менш як на 21 та 14 днів відповідно.
Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що один з батьків або зазначена особа належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому в разі недостатньої тривалості щорічної відпустки одному з батьків або особі, яка їх замінює, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати.”;
у пункті 6 цифри і слова “50 процентів мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
у пункті 8 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 12 викласти в такій редакції:
“12) виплата грошової компенсації за харчування в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі тих, які не включені до облікового складу шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні.”;
у частині третій:
у пункті 4 слова і цифри “гарантованою виплатою підвищеної на 100 процентів стипендії” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 10 викласти в такій редакції:
“10) щорічне безоплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків або особи, яка їх замінює, путівкою для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку.
У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 3 і 5 частини першої та пунктами 1, 8 і 9 частини третьої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
статті 31, 37, 39, 48, 50 і 51 викласти в такій редакції:
“Стаття 31. Допомога сім’ям, що мають дітей шкільного віку, які проживають на територіях радіоактивного забруднення
Сім’ї, що мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена законодавством України, виплачуються у підвищеному розмірі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ”;
“Стаття 37. Грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначена допомога виплачується уповноваженим органом за місцем реєстрації громадян.
Виплата такої допомоги за два і більше місяців забороняється.”;
“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють (навчаються) на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на зазначених територіях, стипендії студентам, які навчаються на таких територіях, та оплата праці пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, підвищуються відповідно до частини першої цієї статті.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням державного органу з управління зоною відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.”;


“Стаття 48. Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника
Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім’ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам І, ІІ та ІІІ групи; дітям-інвалідам; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 і 3; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам уповноваженим органом за місцем їх реєстрації. У разі наявності права на отримання щорічної допомоги з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, допомога надається з однієї підстави за вибором особи.
Виплати, зазначені у частині першій цієї статті, провадяться протягом одного місяця з дня подання заяви та відповідних документів у розмірах, що діяли на момент встановлення факту інвалідності чи смерті.”;
“Стаття 50. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 51. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4
Особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ”;
частину першу статті 52 викласти в такій редакції:
“Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
частину четверту статті 54 викласти в такій редакції:
“У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України.”;
4) в Основах законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 294; 2005 р., № 4, ст. 83; 2008 р., № 5—8, ст. 78):
у статті 29:
у частині четвертій слова “відповідно до законодавства” замінити словами “в межах норм, установлених законодавством,”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені частиною четвертою цієї статті, надаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
5) у пункті “ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19; 2005 р., № 4, ст. 83; 2007 р., № 16, ст. 215; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 11, ст. 108):
абзац перший після слів “і опаленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством,”;
доповнити пункт абзацом такого змісту:
“Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
6) у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425; 1996 р., № 1, ст. 1; 1999 р., № 38, ст. 342; 2002 р., № 35, ст. 263, № 52, ст. 379; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 1, ст. 19, № 9, ст. 185, № 52, ст. 564; 2006 р., № 4, ст. 52, № 33, ст. 281, № 47, ст. 461; 2007 р., № 25, ст. 341; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 31, ст. 418, із змінами внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2757-VI):
у статті 12:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 17 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 13:
у пункті 3 частини першої:
абзац перший викласти в такій редакції:
“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
абзац третій виключити;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 14:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 15:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 20 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 16:
пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:
“1) надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, разова грошова допомога, яка виплачується щороку до 5 травня, у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України;”;
“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;


доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
7) у Законі України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 1995 р., № 45, ст. 339; 2002 р., № 52, ст. 379; 2003 р., № 16, ст. 125; 2006 р., № 1, ст. 18; 2008 р., № 5—8, ст. 78 із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня
2010 року № 2756-VI):
абзац перший пункту 12 статті 7 після слів “за місцем проживання” доповнити словами “у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 9:
у частині першій:
пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:
“1) надбавки до пенсій, які вони отримують, у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України;”;
“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами
“в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
частину шосту статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 2004 р., № ст. 95; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:
“Особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається знижка плати за житло, комунальні послуги, а також паливо, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
9) частину четверту статті 7 Закону України “Про трубопровідний транспорт” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 29, ст. 139; 2007 р., № 13, ст. 135; 2009 р., № 19, ст. 257, № 28, ст. 354) доповнити реченням такого змісту: “Перелік підприємств, на які поширюється дія цієї частини, визначається Кабінетом Міністрів України.”;
10) у статті 20 Закону України “Про захист рослин” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50—51, ст. 310; 2008 р., № 5—8, ст. 78):
перше речення частини четвертої після слів “та освітленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:
“Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”.
У зв’язку з цим частини п’яту і шосту вважати відповідно частинами шостою і сьомою;
11) у Гірничому законі України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433; 2002 р., № 6, ст. 35; 2008 р., № 42—43, ст. 293; 2009 р., № 51, ст. 758):
у статті 43:
частину восьму після слів “опалення житла” доповнити словами
“в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені цією статтею надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 48:
частину сьому після слів “опалення житла” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені цією статтею надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
12) у Законі України “Про жертви нацистських переслідувань” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182; 2005 р., № 5, ст. 120; 2006 р., № 16, ст. 137; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 8, ст. 62, № 40, ст. 525):
у статті 61:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—6, 17 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 62:
у пункті 3 частини першої:
абзац перший викласти в такій редакції:
“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
абзац третій виключити;
частину третю викласти у такій редакції:
“Щороку до 5 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 63:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня особам, зазначеним у цій статті, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, зазначеним у цій статті, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;


доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 17 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 64:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 62 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
13) у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94; 2008 р., № 5—8, ст. 78;
2010 р., № 19, ст. 150):
статтю 5 доповнити частиною такого змісту:
“Пільги, передбачені абзацами шостим та сьомим цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
статтю 6 викласти в такій редакції:
“Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни
Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення встановлюється за їх вибором згідно з одним із таких законів.”;
14) у статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 33, ст. 430; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 27—28, ст. 253; 2009 р., № 15, ст. 191; 2010 р., № 4, ст. 36):
абзац шостий пункту 3.7 виключити;
у пункті 3.8 слова “скасовується зупинення заходів примусового виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”,” виключити;
15) статтю 6 Закону України “Про холдингові компанії в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 34, ст. 291) доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту:
“14. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями державної холдингової компанії, крім випадків, передбачених законом.”;
16) пункт 1 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 року після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:
“забороняє примусову реалізацію майна юридичних осіб;”.
У зв’язку з цим абзаци восьмий — двадцять другий вважати відповідно абзацами дев’ятим — двадцять третім.
4. Невиплачені кошти за рішенням суду, винесеним на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом, визнаються заборгованістю, якщо виконавчий документ, виданий для виконання зазначеного рішення, було подано в порядку, визначеному абзацами другим і третім цієї частини. Погашення заборгованості здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, починаючи з 2013 року.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до Державної виконавчої служби України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені за результатами розгляду звернення осіб в межах строку позовної давності, встановленого абзацом четвертим цієї частини, подаються до Державної виконавчої служби України протягом одного місяця з дня набрання законної сили зазначеними рішеннями суду.
Строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення коштів, підставами для яких є правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом, до суб’єктів, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, становить шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та виконавчі документи за якими не було подано в строк, встановлений абзацами другим і третім цієї частини, вважаються виконаними.
Заборгованість, зазначена в абзаці першому цієї частини, погашається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
5. Кабінетові Міністрів України:
забезпечити проведення протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом інвентаризації заборгованості з виплат за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою та які було винесено на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом;
розробити до 2013 року на підставі даних інвентаризації та результатів аналізу наявних фінансових ресурсів графік та порядок погашення зазначеної заборгованості з Державного бюджету України;
затвердити протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом порядок встановлення заборони на примусову реалізацію майна юридичних осіб;
подати в установленому порядку протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом до Верховної Ради України проекти законів щодо приведення положень законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова
Верховної Ради України

читать внимательно Установил пункт 3 и п 4

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 46 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень статей 29, 36,
частини другої статті 56, частини другої статті 62,
частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14,
23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71,
статей 98, 101, 103, 111 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2007 рік"
(справа про соціальні гарантії громадян)


м. Київ Справа N 1-29/2007
9 липня 2007 року
N 6-рп/2007


Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:

Домбровського Івана Петровича - головуючий,
Бринцева Василя Дмитровича,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Джуня В'ячеслава Васильовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни - суддя-доповідач,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень
статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62,
частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30,
39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня
2006 року N 489-V ( 489-16 ) (Відомості Верховної Ради України,
2007 р., N 7-8, ст. 66; N 18-19, ст. 269).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 46 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спору щодо конституційності зазначених положень Закону
України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня
2006 року N 489-V ( 489-16 ).

Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень статей 29, 36,
частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої
статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44,
45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року
N 489-V ( 489-16 ) з наступними змінами (далі - Закон).

Зазначеними положеннями Закону ( 489-16 ) зупинено дію
положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і
гарантій окремим категоріям громадян та змінено або встановлено
нові підстави й умови їх надання.

Автори клопотання стверджують, що вказані положення Закону
( 489-16 ) обмежують конституційні права громадян на соціальний
захист, заробітну плату, встановлені законами України пільги,
компенсації і гарантії, розміри та порядок їх надання. Зупинення
Законом ( 489-16 ) дії положень інших законів України щодо надання
пільг, компенсацій і гарантій, на думку народних депутатів
України, суперечить частині другій статті 8, статті 16, частині
п'ятій статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті
22, частинам першій, четвертій статті 43, частині першій статті
46, статтям 48, 49, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частині
другій статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

На підтвердження неконституційності положень Закону
( 489-16 ) суб'єкт права на конституційне подання наводить правові
позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях
від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 ( v008p710-99 ) (справа щодо права
на пільги), від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 ( v005p710-02 )
(справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня
2004 року N 7-рп/2004 ( v007p710-04 ) (справа про соціальний
захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів),
від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 ( v020p710-04 ) (справа про
зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій).

2. З метою повного і всебічного розгляду порушених у
конституційному поданні питань Конституційний Суд України дослідив
і проаналізував висловлені щодо них позиції Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини, Першого
віце-прем'єр-міністра України, Міністра фінансів України, Міністра
оборони України, Міністра України з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи, Міністра праці та соціальної політики України.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо
конституційності оспорюваних норм Закону ( 489-16 ), виходить з
такого.

3.1. У Конституції України ( 254к/96-ВР ) Україну проголошено
демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано,
що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і
свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності
держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком
держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та
непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових
законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений
(стаття 22).

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України
свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет
України систематично зупиняється дія інших законів України щодо
надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою
конституційного права громадян на соціальний захист і достатній
рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України)
( 254к/96-ВР ).

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх
дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до
вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ). Ця юридична процедура
знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів,
внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом
про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове
регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія
механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав
громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист.
Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії
чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій
фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і
свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і
може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом
України ( 254к/96-ВР ). У статті 64 Конституції України
( 254к/96-ВР ) вичерпно визначено такі випадки, а саме
передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із
зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і
свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України,
якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних
гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян,
який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового
мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України)
( 254к/96-ВР ), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64
Конституції України ( 254к/96-ВР ) право громадян на соціальний
захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у
тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в
умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у
Рішенні від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 ( v005p710-02 )
(справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної
частини).

3.2. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян,
держава окремими законами України встановила певні соціальні
пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного
права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього
права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини
другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України
( 254к/96-ВР ) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають
додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування,
їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних
зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови,
підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно
призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих
Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права ( 995_042 ) 1966 року, Європейській
соціальній хартії (переглянутій) ( 994_062 ) 1996 року, Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 )
1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема,
згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої)
( 994_062 ) 1996 року держава зобов'язана підтримувати
функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний
рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за
зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і
приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про
Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг,
компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (рішення Конституційного Суду України від
20 березня 2002 року N 5-рп/2002 ( v005p710-02 ) (справа щодо
пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року
N 7-рп/2004 ( v007p710-04 ) (справа про соціальний захист
військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від
1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 ( v020p710-04 ) (справа про
зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від
11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 ( v008p710-05 ) (справа про рівень
пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте,
незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України,
ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і
гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного
характеру.

4. У частині другій статті 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) встановлено вимогу щодо законів України - усі вони
приймаються виключно на основі Конституції України ( 254к/96-ВР )
і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу
законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3
частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України)
( 254к/96-ВР ). Виключно законами України встановлюються, зокрема,
Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1
частини другої статті 92 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою
України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих
обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції
України) ( 254к/96-ВР ), шляхом прийняття відповідного закону.

Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю
за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані
положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та Бюджетним кодексом України ( 2542-14 ) (далі -
Кодекс).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України
містяться в частині другій статті 95 Конституції України
( 254к/96-ВР ), положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу
( 2542-14 ).

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України
( 254к/96-ВР ), частиною другою статті 38 Кодексу ( 2542-14 )
перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний
бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) та Кодексу ( 2542-14 ) вбачається, що закон про
Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений
поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових
ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших
законів України - він стосується виключно встановлення доходів та
видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків
на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не
можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а
також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання
відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення
закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу ( 2542-14 ).

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є
забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів
України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед
громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й
надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону
про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи
соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена
соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і
гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного
на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України)
( 254к/96-ВР ).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко
визначений у Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кодексі
( 2542-14 ), то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг
прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених
іншими законами України.

5. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України
( 254к/96-ВР ), Кодексу ( 2542-14 ), практику зупинення законом
про Державний бюджет України дії інших законів України,
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом
про Державний бюджет України дії інших законів України щодо
надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших
законів України, встановлення іншого (додаткового) правового
регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не
відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій
статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1
частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті
95 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при
прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього
положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти
дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати
визначене іншими законами України правове регулювання суспільних
відносин.

6. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу
відповідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кодексу
( 2542-14 ) та оспорюваних у конституційному поданні положень
Закону ( 489-16 ) Конституційний Суд України дійшов висновку, що
положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56,
частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30,
39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону
( 489-16 ) не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є
неконституційними).

7. Суб'єкт права на конституційне подання порушує також
питання щодо неконституційності частини другої статті 62, якою
передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік,
які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються
відповідними законами, Законом ( 489-16 ) та нормативно-правовими
актами Кабінету Міністрів України, та статті 101 Закону
( 489-16 ), якою надано право Кабінету Міністрів України
встановлювати розміри соціальних виплат.

Аналіз конституційного подання свідчить про те, що народні
депутати України, оспорюючи положення статей 62, 101 Закону
( 489-16 ), не навели правового обгрунтування тверджень щодо їх
неконституційності. За таких обставин конституційне провадження у
справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 2
статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 51, 61, 63, 65,
70, 73, 74 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), такі положення Закону
України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ):

- статті 29 ( 489-16 ), за якою у 2007 році виплата щорічної
разової допомоги відповідно до законів України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та
"Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) здійснюється у
таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам
II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень;
учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням
концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання,
а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового
тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі
заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих
та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам
(чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і
жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, -
150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних
таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були
насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів,
підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським
режимом у тилу ворога - 55 гривень;

- статті 36 ( 489-16 ), за якою "пільги, компенсації і
гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі
категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та
особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за
користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та
плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ,
електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами
міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та
автомобільним транспортом загального користування у сільській
місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського
сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі,
якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну
пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із
грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати
величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу";

- абзацу третього частини другої статті 56 ( 489-16 ) щодо
встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками
прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та
середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу
за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для
незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового
мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих
осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- частини першої статті 66 ( 489-16 ), яким зупинено на
2007 рік дію положень і норм, передбачених пунктом "ж" частини
першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ), статтею 28 Основ законодавства України про культуру
( 2117-12 ), абзацами дванадцятим і тринадцятим частини першої,
абзацом другим частини другої статті 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ), та встановлено, що оплата праці зазначених
працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату
праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- пункту 7 статті 71 ( 489-16 ) в частині зупинення на
2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням" ( 2240-14 ) щодо встановлення розміру допомоги по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- пункту 9 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини другої статті 43 Закону України "Про загальну середню
освіту" ( 651-14 );

- пункту 12 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"
( 2195-15 ), з урахуванням статті 111 цього Закону;

- пункту 13 статті 71 ( 498-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
( 3551-12 ), частини третьої статей 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону
України "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) в
частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової
допомоги;

- пункту 14 статті 71 ( 489-16 ) в частині зупинення на
2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3
розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) щодо встановлення розміру
допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- пункту 23 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини п'ятої статті 1 Закону України "Про прожитковий
мінімум" ( 966-14 ) в частині збільшення прожиткового мінімуму,
визначеного для осіб, які відповідно до законодавства підлягають
обов'язковому державному соціальному страхуванню, на розмір ставки
податку з доходів фізичних осіб;

- пункту 29 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію статті 27 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в
Україні" ( 2961-15 );

- пункту 30 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів
21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої
статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1
частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в
частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до
мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої
статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого,
третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого,
третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39,
статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого,
шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців
другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини
четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 );

- пункту 39 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію статті 21 Закону України "Про основні засади соціального
захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"
( 3721-12 );

- пункту 41 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини третьої (щодо обрахунку максимального розміру пенсії)
та двадцять сьомої (щодо розміру пенсії, що підлягає до виплати)
статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 );

- пункту 43 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини другої статті 37 Закону України "Про Центральну
виборчу комісію" ( 1932-15 );

- пункту 44 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію частини другої статті 27 Закону України "Про Антимонопольний
комітет України" ( 3659-12 );

- пункту 45 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію статті 30 Закону України "Про Службу безпеки України"
( 2229-12 );

- пункту 46 статті 71 ( 489-16 ), яким зупинено на 2007 рік
дію другого речення частини четвертої статті 44, частини четвертої
статті 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"
( 586-14 );

- статті 98 ( 489-16 ), згідно з якою "у 2007 році працюючим
пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ),
Митного кодексу України ( 92-15 ), законів України "Про державну
службу" ( 3723-12 ), "Про Національний банк України" ( 679-14 ),
"Про дипломатичну службу" ( 2728-14 ), "Про службу в органах
місцевого самоврядування" ( 2493-14 ), "Про прокуратуру"
( 1789-12 ), "Про статус суддів" ( 2862-12 ), "Про судову
експертизу" ( 4038-12 ), "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ),
"Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний
захист журналістів" ( 540/97-ВР ), "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) та Постанови Верховної Ради України від
13 жовтня 1995 року N 379/95-ВР ( 379/95-ВР ) "Про затвердження
Положення про помічника-консультанта народного депутата України",
достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г"
пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ), пункту "в" частини другої статті 12 Закону України
"Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з
експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого
четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему"
( 309-14 ) та статті 21 Закону України "Про основні засади
соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого
віку в Україні") ( 3721-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
не виплачується. Достроково призначена пенсія особам, зазначеним в
абзаці п'ятому частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про
статус народного депутата України" ( 2790-12 ), у разі коли такі
особи продовжують працювати, у період до досягнення ними
пенсійного віку не виплачується";

- статті 103 ( 489-16 ), за якою "у 2007 році пенсія за віком
відповідно до Митного кодексу України ( 92-15 ), законів України
"Про державну службу" ( 3723-12 ), "Про службу в органах місцевого
самоврядування" ( 2493-14 ), "Про Національний банк України"
( 679-14 ), "Про дипломатичну службу" ( 2728-14 ), "Про судову
експертизу" ( 4038-12 ), "Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ), "Про
наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), Постанови
Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року N 379/95-ВР
( 379/95-ВР ) "Про затвердження Положення про
помічника-консультанта народного депутата України" призначається
лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 );

- статті 111 ( 489-16 ), за якою підвищення до пенсії або
щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної
допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6
Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 )
виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких
поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту") ( 3551-12 ), у розмірі
50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників
війни.

2. Припинити конституційне провадження у справі щодо
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) частини другої статті 62, статті 101 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ) на
підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання
вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).

3. Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої
статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23,
29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111
Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
( 489-16 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня
ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

4. Звернути увагу Верховної Ради України, Президента України,
Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень
статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України
( 254к/96-ВР ), статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) при підготовці, прийнятті та введенні
в дію закону про Державний бюджет України.

5. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має
преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді
ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок
дії положень статей зазначених законів, що визнані
неконституційними.

6. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.


КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Такое впечатление,что СЧУ бросил водку пить и о рядовых ликвидаторах вспомнил.Или у них "белая горячка" началась и они осмелились " регионалам" угрожать

kadet
Наш Яша Рубинов молодец. А вот о председ. обласного СЧУ Геращенко этого не скажешь. Харьковчане молодцы, Добкина немного расшевелили. А у нас Громадная область, и некому вывести людей на митинг.
Жовтневый центральный район -- молодцы!!!! А остальные районы некому возглавить. Сидят под пятой Бейцуна ( зам. нач. Головного УПСЗН).

Татьяна27 писал(а):

Вислый Анатолий Леонидови
Уважаемый Анатолий Леонидович! Хоть Вы и противник самостоятельной защиты своих прав в суде, всёже хочу поделиться с Вами своей радостью. Я , пройдя все ужасы вранья и лицемерия власти (суда и пенсионного(, получила исполнительный лист в связи с негайным выконанням. Открыла выконавче провадження и с марта месяца мой муж будет получать пенсию в полном объёме.

Очень рад за Вас. Теперь, слава Богу, Ваша семья будет получать компенсацию, заработанную Вашим мужем в Чернобыле, и законодательно положенную каждому чернобыльцу.

Татьяна27 писал(а):

[b] Хоть Вы и противник самостоятельной защиты своих прав в суде...
Признаюсь Вам я постарела лет на 5, заработала тяжёлую форму сах диабета (инсулинозависимая). А теперь задумалась- А стоит ли оно всё этого ?

Вот видите, Вы сами и обосновали мотивацию моих действий...
Но должен сказать, что Вы еще легко "отделались". Другие умерли, невынеся унижений от чиновников, счастье и благополучие которых спасали в радиационном пекле...


.

Вислый Анатолий Леонидови
Прежний и ныне действующие Президенты Украины отказались массово награждать чернобыльцев медалями и орденами.
Следовало бы знать об этом...
______________________________________________________________
Тогда надо подать ПОФАМИЛЬНО!

Судя из этого опуса какого-то хера,тогда и ветеранам ВОВ ничего не надо было вручать после войны.А ведь некоторым даже и Героя Украины присвоили пару лет назад за подвиг совершённый более 60 лет назад ,не говоря уже о награждении государственными ордекнами остальных ветеранов без исключения. Подвиг он и есть подвиг,что во время войны,что работа,связанная с риском для здоровья и в конце концов жизни в мирное время.
А ещё хочу добавить ,что тем и отличаются "чернобыльцы" от афганцев",что подобные типы ,как автор статьи ,считает себя более " чернобыльнее" и " ликвидационее" чем остальные ,которые были на ЧАЭС на полгода позже чем он,и устраивает делёжки" Афганцы" дружнее тем ,что независимо от времени нахождения там ,будь то 1979-80г,когда Б,Д велись меньше и потерь было тоже или 1983-84,пик наших потерь или 1989 ,когда вообще уходили,все они ОДИНАКОВО участники.А не делят своих собратьев,как разные пердуны подобные автору статьи.Потому нас и давит правительство поодиночке,что готовы между собой грызню устроить за " чернобыльность" по сроку пребывания.Поделили уроды правящие нас на категории и довольны.А ещё и мы сами себя делить пытаемся.Берите пример с боевых"афганцев" Они не тпчут сами себя.